Василь Васильович Моруга – відомий, талановитий поет. Він народився 13 червня 1947 року в с. Сонцеве на Донеччині в родині колгоспників – Лідії Василівни та Василя Івановича Моругів.
Так скадалося, що батькові не судилося побачити свого сина, а синові батька. Від ран, які дісталися на війні, Василь Іванович помер за кілька місяців до народження сина. Мати ж як Василькові виповнилося 3 місяці, переїхала в с. Федорівку (с. Чубарівка) до своїх батьків.
В 1965 році Василь Моруга із золотою медаллю закінчив Чубарівську СШ. Його перші вірші з’явилися районній газеті. По рекомендації обласних органів преси, обкому комсомолу Василь Моруга їде навчатися до Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. З цього року його в 1970 році університету він служить у Радянській Армії. Потім працював на заводі „Арсенал”, в газеті „Комсомольское знамя”, в журналі „Дніро”, в апараті ЦК ЛКСМ України. Нагороджений медаллю А.С.Макаренка.
Будучи головним редактором журналу «Барвінок”,він доклав багато зусиль для піднесення його художнього рівня і популярності.
З-під пера письменника вийшли поетичні збірки «Грозовіття» «Ключі до тиші», «Портрет землі», «Юності бентежні ешелони", "Чебрецеві острови», «Дорога над лугом», докуменальні твори, казки для дітей, переклади з болгарської та іспанської мов. Він лауреат премії А. Малишка.
Чотирнадцятого травня 1989 р. на 42 році поет В.В. Моруга загинув в автокатастрофі в розквіті творчих сил.
Анатолій Піддубний – фотохудожник. Його роботи предсталялися на виставках різного масштабу. Поет. Працював в редакції видання „Реабілітовані історією” в Запоріжжі.
Зінаїда Прокопівна Бeбешко народилася 7 лютого 1939 р. в с. Вільному на Запоріжжі. У 1956 році закінчила Чубарівську СШ, потім педагогічний інститут в м. Запоріжжя. Працювала вчителем української мови та літератури в різних школах м. Запоріжжя та області.
Літературну творчість почала в 1957 році. З того часу друкується в районній, обласній і республіканській пресі.
В 1995 році вийшла її перша збірка поезій „Оксанчині сніжинки”.
Духопел Іван Іванович , доктор технічних наук, професор. Народився 1.01.1922р. в с. Чубарівці. В 1940 році з відзнакою закінчив середню школу, і його призвали на строкову службу. З першого дня Великої Вітчизняної війни він на фронті. Коли закінчилася війна, вступив до Ленінградського інституту точної механіки та оптики. Закінчив аспірантуру цього інституту і зним пов'язав своє подальше життя. Працював молодшим, старшим науковим співробітником, керівником лабораторії. Результати його досліджень викладені у більш, ніж 100 наукових працях, серед яких 4 книги. Наш земляк отримав більше, ніж 30 авторських свідоцтв, створив понад 20 приладів, які і зараз використовуються у науці і виробництві.
Працював у Києві на заводі"Арсенал", консультантом в системі Академії наук Китаю, в Санкт-Петербурзі
Сидоренко Володимир Михайлович (1923-1988), генерал-лейтенант. Виходець із бідної селянської сім'ї, у якій було 8 дітей. Після закінчення Чубарівської СШ у 1940 році вступив до Одеського піхотного військового училища.
Звідти, коли почалася Велика Вітчизняна війна, пішов на фронт. Фронтовий шлях залишив три поранення. А коли настала Перемога, В.М. Сидоренко вже мав звання майора. Це дало йому змогу вступити до військової академії ім. М.В. Фрунзе, яку закінчив у званні полковника. 11 років служив у Криму командиром полку, а потім командиром дивізії. У 1967 році його направили до Угорщини командиром танкової дивізії. Через 5 років доля військового закидає нашого земляка на китайський кордон вже у званні генерал-майора. Потім, у 1977 році, В.М. Сидоренка призначають заступником командуючого Приволзьким військовим округом, і на цій посаді йому присвоїли звання генерал-лейтенанта.
