Ваші діти схожі на ніжні квітки у величезному саду. Їм потрібні ранішній вітерець і весняне сонце, а не виснажлива спека й шалена буря. Не можна ображати й ненавидіти своїх дітей, кривдити їх, не можна використовувати силу, принижувати в присутності друзів, перебільшувати їхні помилки. Покарання викликає в дитини страх. Від страху дитина може перестати погано поводитись. Але це поверховий ефект. Застосування покарання викликає в дитині лють, почуття образи, бажання помститися. Ці почуття не сприяють успіху виховання, хіба що ви волієте виховати в дитині саме їх. Іншим супутніми ефектами можуть бути нерішучість, невпевненість у собі. Психосоматичні захворювання – зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця – часто теж наслідок стресу, спричиненого покаранням.
    Головна причина, чому ми вважаємо покарання дієвим, у тому, що найчастіше небажана поведінка припиняється. Та це означає лише те, що ми перестаємо її бачити. Покарання та погрози вчать дитину, як не впійматися, роблять її меткою, потайною. А небажана форма поведінки змінюється до часу на інший вид, непомітний для нас. Але це не міна вповільненої дії. Через якийсь час вона може вибухнути вчинком, причини якого ми не в змозі пояснити. Існує всього 4 мотиви, з яких діти ,,погано” поводяться.
    Ці мотиви – привернення уваги, вплив, помста й уникнення невдач. Будувати взаємини з різномотивованими дітьми слід по-різному. Навмисної поведінки дитини, котра хоче привернути увагу, іноді корисно взагалі не помічати, щоб не закріплювати такий тип поведінки. Але поміркуйте, як викроїти час для того, щоб приділити дитині увагу – вона потребує цього. Слід знайти сили і мудрість зробити перший крок до примирення. Поводьтеся з дітьми з найбільшою добротою й любов’ю, і тоді повага до вас ітиме з глибини серця.