Гуляйпільські старожитності
    Один з класів школи с.Федорівки Пологівського району Запорізької області. Кінець 1930-х рр. В радянський час, село було відоме тим, що в ньому народився Влас Чубар - радянський державний і партійний діяч, довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР, один з організаторів та виконавців Голодомору 1932-33 рр. в Україні.
    Даний факт суттєво вплинув на топоніміку населеного пункту та лишив добрячий відбиток у головах мешканців яких накачували ідеологією та культом вождя-земляка.
    Зокрема і через це, село пережило, мабуть, найбільше перейменувань за свою історію серед населених пунктів у регіоні. Воно було засноване на правому березі р.Гайчур у 1799 році як село Бурлацьке. У 1822 році перейменоване на Федорівку, у 1925 році перейменоване на Власівку (на честь Власа Чубаря). Після того як "легендарного" земляка розстріляли однопартійці у 1939 р. в контексті сталінських репресій та зробили з нього ворога народу - селу повертають назву Федорівка.
    Після сметрі Сталіна, в руслі хрущовської відлиги земляка реабілітовують у 1955 р. і, відповідно, перейменовують і село. Тепер вже у Чубарівку, якою воно було до 2016 року.
    У 2016 р. у контексті декомунізації селу повертають історичну назву Федорівка. Нині село окуповане росіянами.

    Справа охоплення навчанням дітей до революції 1917р. в Федорівці була дуже поганою. У відкритій в 1852р. Парафіяльній школі, а в 1866 – земському однокласному училищу навчалося не більше 50 учнів. Згодом кількість місць у школі збільшилась, але й тоді діти бідняків не завжди закінчували повний курс навчання. Так за даними 1888 року, з 912 дітей віком від 8 до 15 років навчалося 236, а закінчили курс початкової школи всього 14 учнів. 65 відсотків дорослого населення Федорівни до революції було неписьменним. Завідуючим центральної земської початкової школи ( а їх було 3 ) працював Шевченко Єлизар Петрович, який навчив грамоті не одне покоління. Пам’ять про нього, як чудового вчителя, збереглися назавжди у тих, кого він навчив.

    Після громадянської війни відділ народної освіти ревкому в січні 1921 року реорганізував гімназію в педагогічну школу. Колишні земські початкові школи перетворено в єдині трудові школи. В 6 сільських і педагогічній школах, що охоплювали 730 учнів, у тому числі 287 дівчат, працювало 15 вчителів. Тоді відкрили 16 хат-читалень для дорослого населення, а в квітні 1921 року організовано спеціальну комісію по ліквідації неписьменності, відкрито бібліотеку, для дітей-сиріт організували дитячий будинок. До 1937 року в селі повністю було ліквідовано неписьменність.

    Нова двоповерхова середня школа була збудована в центрі нашого села восени 1938 року. Не збереглися довоєнні документи, які б вказували на місяць, число відкриття школи, проте зі спогадів односельців відомо, що це сталося у ІІ навчальній чверті. Школа була надзвичайно красива, особливо ввечері, коли на багато кілометрів сяяла ясними вогнями, бо в цьому ж 1938 році в селі вступила в дію новозбудована електростанція.

    Першим директором школи був Марко Миколайович Рижов, завучем - Федір Пантелеймонович Сергієнко. Понад 700 учнів нашого села та навколишніх населених пунктів навчалися у школі. Під час Великої Вітчизняної війни у школі господарювали фашисти, а при відступі школу ними було спалено. 19 років простояла школа в руїнах. Хоча навчання розпочалося у жовтні 1943 року у пристосованих приміщеннях. Очолив школу Ф.П. Сергієнко.

Директорами школи були:
1945-1946рр. - М.Т. Власков
1947-1951рр. - М.В. Лисенко
1951-1957рр. - О.І. Пуцько
1958-1977рр. - П.А. Отрішко
1977-1984рр. - А.І. Кущ
1984-1985рр. - В.П. Стариковський
1985-1988рр. - В.В. Падалко
1988-2021рр. - В.П. Стариковський
2021 і по цей час - Т.В. Харь
За більш ніж 70 років зі стін школи вийшло понад 3-х тисяч випускників.